Методична проблема

Розвиток когнітивної компетентності школярів на уроках української мови та літератури

Оновлення  українського суспільства докорінно змінило орієнтації в освіті. Нова освітня філософія передбачає спрямування навчально-виховного процесу на формування духовного світу особистості, утвердження загальнолюдських цінностей, розкриття і розвиток потенційних можливостей, здібностей учнів. Сьогодні випускник школи, який перебуває в площині постіндустріального, інформаційного суспільства, має володіти такими характеристиками, як аналітичне, критичне, творче мислення, має бути здатним до пошуку, сприймання і переробки інформації, уміння грамотно висловлювати й обстоювати свої думки, самостійно набувати нових знань і вмінь, виявляти готовність до саморозвитку.

Зрозуміло, що задля реалізації таких завдань потрібно задіювати нові технології, форми навчання, які будуються на діалозі та взаємодії й здатні зацікавити та здивувати школярів. Вважаю, що розвиток когнітивної компетентності школярів на уроках української мови та літератури і є тим визначальним моментом, тією системою здатностей, що визначають спроможність особистості щодо адекватного і глибокого пізнання оточуючого світу. Оскільки когнітивна компетенція охоплює когнітивні, інтелектуальні здібності, знання та досвід особистості, риси характеру (допитливість, уважність), мотивацію.

Хоча існує цілий ряд  методів та прийо­мів активізації навчання школярів, що сприяють формуванню когнітивної компетентності, я ж акцентую увагу на проблемному навчанні, виправдано вважаючи, що саме ця технологія містить ряд переваг, оскільки вчить учнів мислити логічно, науково, творчо, робить навчальний матеріал більш доказовим та переконливим для школярів, формує не тільки знання, а й знання-переконання, елементарні навички пошукової, дослідницької діяльності.

Проблемне навчання на уроках української мови та літератури вико­ристовую не лише під час вивчення матеріалу, а й під час роботи з підручником (основним текстом, документами, ілюстраціями), з різноманітними на­очними засобами навчання (комп'ютерні ресурси, медіа-ресурси) тощо.

Відомо, що проблемність у навчанні може вико­ристовуватися як на різних етапах уроку (вивчен­ня нового матеріалу; закріплення, узагальнення й систематизації вивченого), так і в домашній само­стійній роботі учнів. Таке навчання по суті є анало­гом певної дослідницької діяльності.

У теорії й практиці проблемного навчання основ­ними поняттями є «проблемне питання», «проблемна ситуація», «проблемна задача», «проблемне завдан­ня». Особливо слід відзначити роль проблемних навчально-пізнавальних завдань і запитань, що активізують розумову діяльність учнів, розвива­ють навички застосування знання в нестандарт­них ситуаціях, виробляють творчий підхід до ана­лізу мовно-літературних явищ і фактів, наприклад:

•   Доведіть, що подані нижче слова можуть виступати різними частинами мови: ніс, ніж, коти, біг, тепло, три, коло, край, діти, батьків.

•   Чи можемо визначити відмінок, у якому вжито слова кручі, лист, мрії, брата, землі, світан­ку, школи? Власну думку обґрунтуйте і підтвердьте прикладами.

•   Чи правильною є форма дієслова в такому прикладі: «Навіть тато казали раз одному знайомому, що таке буває часто. А його тато не говорили ніколи чогось, що не було правдою» (О. Кобилянська «Земля»)?

Звичайно, елементи проблемного навчання найбільш органічно вписуються в урок літератури,  де сам твір допомагає вчителю віднайти проблемні питання, створити проблемні ситуації.  На відміну від багатьох точних дисциплін, де правильною може бути лише одна точна відповідь, у літературі, навпаки,  схвалюється такий погляд, коли існує кілька варіантів відповіді на одне й те ж запитання. Це і є одним із найважливіших елементів творчості. Особливо уважно вислуховую відповіді учнів-старшокласників, які прагнуть бути оригінальними, часто мислять нестандартно.

Наприклад, при вивченні в 11 класі теми «Література 20-30-х років ХХ століття» ставлю проблемні питання:

1.                     Якби треба було зобразити добу 20–30-х років ХХ ст. в кольорі, які б фарби ви вибрали? Чому?

2.                     Що,  на  вашу  думку,  дало  підставу  М. Хвильовому  назвати літературу  1920-х  років  «азійським  ренесансом»?  Чи  згодні  ви  із  цим твердженням?

3.                     Чому в 20—30-ті роки ХХ ст. різко активізувалися проблеми «митець і влада», «свобода творчості»?

4.                     Що сприяло тому, що українська література ХХ ст. стала новим етапом в історії національної культури?

5.                     Чим пояснити стильове розмаїття мистецтва 1920-х років?

6.                     Чому «українське відродження» розстріляли?

Проблемні завдання потребують дещо інших мислительних операцій, ніж проблемні питання. Так, до прикладу, при вивченні біографії М.Рильського пропоную одинадцятикласникам  завдання:

-  Прокоментуйте висловлювання відомих людей про М. Рильського. Яке з них найбільше співпадає з вашим уявленням про поета?

1.                     «Все  для  людини  і завжди  з людиною —  цей заповіт  Рильський проніс крізь бурю і сніг, крізь усе своє життя». (М. Стельмах)

2.                     Була у нього усмішка дитяти —

Блакиті української тепло.

Любов’ю серце зроджене було,

Як пісня — чесне, як бджола — завзяте.    (Д. Павличко)

3.                     «Зміст поезії Рильського вкладається в два слова: солодкий світ».

(М. Доленго, літературознавець)

4.                     «…Рильський  досить  витончений  і складний  поет… І живе  він зі своїм часом, напружено і уважно в навколишнє життя вдивляється, уміє помічати  в його  глибині струю  вічно  людського,  близького  всім  часам і народам». (М. Зеров)

5.                      «Рильський — великий майстер форми у широкому розумінні цьо-го слова… Його поезії дохідливі, легко запам’ятовуються, але не своєю

пісенністю або простотою, а синтаксичною прозорістю і ритмомелодичною організованістю часто складних масивів, величезною європейського масштабу культурою вірша…» (Л. Булаховський, літературознавець)

-  Визначте риси романтизму в новелах роману Ю. Яновського «Вершники».

-  Визначне мистецьке кредо Л. Костенко за її віршами, риси індивідуального стилю.

Митцю не треба нагород,

його судьба нагородила.

Коли в людини є народ,

тоді вона уже людина.

(«Не треба думати мізерно»)

Поезія — це свято, як любов.

О, то не є розмова побутова!

І то не є дзвінкий асортимент

метафор, слів,— на користь чи в догоду.

А що, не знаю. Я лиш інструмент,

в якому плачуть сни мого народу.

(«Яка різниця — хто куди пішов?»)

Ви думали — поет ні за холодну воду.

Сидить собі поет пописує «стишка»?

Поети — це біографи народу,

а в нього біографія тяжка.

(«Летючі катрени»)

Я вибрала Долю собі сама.

І що зі мною не станеться —

у мене жодних претензій нема

до Долі — моєї обранці.

(«Доля»)

Зрозуміло, що в середніх класах не можна застосовувати прийоми, які використовуємо на уроках в 10-11 класах. Але переконана: якщо чекати, поки учні подорослішають, марно буде  очікувати від них у старших класах продукування творчих ідей. Тому,  враховуючи вікові особливості  дітей, закликаю їх до діалогу.

Так при вивченні казки «Цар Плаксій та Лоскотон» В.Симоненка запитую:

-   Сміх Лоскотона – це зброя чи ліки?

-   Чи є у вашому житті люди, схожі на персонажів казки?

-   Чи схожа історія, описана у казці, на сучасне життя? Чим?

Вивчаючи оповідання В.Винниченка «Федько-халамидник», ставлю ряд проблемних запитань, наприклад:

— Чи можна, на ваш погляд, вважати Федька особистістю, що вже сформувалась? Свою відповідь обґрунтуйте.

— Як ви гадаєте, хто найбільше винен у трагедії з Федьком?

Створюю проблемні ситуації і на уроках мови.

-   Чи потрібні українській мові варваризми?

-   Чи всім мовам властиве запозичення?

-   Як треба ставитись до  вживання у мовленні діалектних слів, до їх збереження?

Зіставте свою думку із думкою учених.

Втратимо ми що-небудь, якщо не збережемо цих слів? Так, втратимо не менше, якщо загубили б, якби не зберегли ті пам’ятки старовини (старовинний одяг, знаряддя праці, домашнє начиння, зброю, стародавні рукописи і под.), котрі так старанно зберігаються в наших музеях, архівах, наукових бібліотеках та інших установах.

Втратити діалектні слова – це означає втратити для науки, для історії нашого народу, історії його духовної і матеріальної культури, його значну частину того, що складало смисл життя мільйонів людей упродовж багатьох століть. (Г.Мельниченко).

Прийоми, які можна використати для створення проблемної ситуації, можуть бути різні:

1.     Проблемна ситуація зі здивуванням.

·        Порівняйте дві групи слів:

знати писати казати

знаний написаний сказаний

         Поставте до кожного з них запитання. Чи можна за характером запитання сказати, що всі слова належать до однієї частини мови?

2.     Проблемна ситуація із подоланням труднощів.

Прочитайте два речення. Слово вгорі в них пишеться по-різному. Це помилка чи правильне написання? Запропонуйте пояснення написання цих двох слів.

Вгорі почали літати круки, віщуючи недобре

Раптом в горі між кам'яними скелями бурхливим потоком забурлила джерельна вода.

3.     Прийом  «яскрава пляма».

У навчальній літературі частину слова –ти (-ть) у дієсловах визначають по-різному: або як суфікс,  або як закінчення. Хто з науковців має рацію? Як вважаєте ви? Наведіть докази на підтвердження своєї думки.

Проблемні задачі на уроках української мови пропоную такого типу:

-         Як утворилися назви днів тижня: неділя, понеділок, вівторок, середа, четвер, п’ятниця? Знайдіть складові частини цих слів.

-         Чи однакові суфікси в словах м’ячик, зайчик, камінчик, ключик, кущик, стільчик, дощик, ткачик, хлопчик, пальчик?

Важливим моментом під час роботи на уроках розвитку зв’язного мовлення є занурення учнів у атмосферу творчості, налаштування їх на потрібну хвилю. І перший дотик до майбутньої творчої роботи відбувається через підсвідомість і емоції, коли називаю елементарну тему твору, яка є згустком ідеї, поштовхом до наступної креативності. Тут я намагаюся уникати шаблонів і стандартів. Переконалася,  що стандартні теми провокують учнів скористатися уже готовими творами на запропоновану тему, віднайти сьогодні які не складно.

1.       Розкрийте проблему українізації в п’єсі М.Куліша через призму сприйняття одного із героїв твору (Мини, Мокія, тьоті Моті, дядька Тараса)

2.      «Що ж це виходить? Зрадити в житті державу — злочин, а людину — можна?» (Л. Костенко).

Часто намагаюся не обмежувати свободу творчості учнів, пропоную їм самостійно добирати теми творів, спрямовуючи при цьому їх у відповідне русло -  вивчений твір, тема, герої, події, вчинки.

Використання технології проблемного навчання на уроках сприяє глибокому засвоєнню знань, одночасно формуючи розвиток дитини. На таких уроках успіху досягають навіть найслабші учні. Вони приєднуються до пошуку істини і непомітно для себе включаються в колективний діалог.

Вважаю, що  на уроці літератури основою є текст, тому вчу учнів навчилися працювати з першоджерелом. Розв'язання будь-якого проблемного питання потребує тезової визначеності. Підтвердження обраної тези потребує експериментальної перевірки, яка полягає в цитуванні тексту. Тобто учні повинні говорити не з приводу тексту, а про текст. Стежу за тим, щоб старшокласники не захоплювалися занадто формулюваннями просто власних думок з приводу прочитаного, адже завдання педагога — навчити дитину аналізувати текст, спираючись на авторські думки, тобто на літературний твір; іншими словами — треба не стільки прагнути висловити, що думає читач з приводу прочитаного, скільки зрозуміти, що висловив письменник.

На мою думку, сучасний педагог – це насамперед творчий вчитель, який відмовився від ролі ретранслятора готових істин і перейшов на позицію помічника, консультанта, організатора навчальної роботи на основі діалогічного спілкування, спільної пошукової діяльності, що сприяє розвиткові інтелектуальних і творчих здібностей кожної дитини.

Потрібно пам’ятати настанову великого педагога В. Сухомлинського про те, що робота вчителя – це творчість, а не буденне заштовхування в голови дітей знань.

Досвід засвідчує, що перехід лише на проблем­не навчання може знизити інтерес учнів до знань. Якщо ж чергувати проблемний підхід з іншими, ми досягнемо набагато кращих результатів у навчан­ні, адже кожний із підходів уносить свій необхід­ний елемент у розвиток пізнавальної активності, інтересів, розумової діяльності учнів.

Формуванню когнітивної компетентності в учнів сприяє чергування різних форм роботи, що створює оптимальні умо­ви для активної діяльності школярів і водночас виключає їх перенапруження, тому що дає змогу переключати увагу на розв'язання різних завдань. Тому активно використовую на уроках і технології розвитку критичного мислення. Створення сенканів, гронування, питання за Блумом, діаграма Венна, «дерево рішень» – найбільш вподобані мною форми роботи.

Вважаю, що особистість учителя на уроці – секрет успіху. Тому уроки проводжу жваво, послідовно і обов’язково емоційно, намагаюся, щоб учні були моїми співрозмовниками, легко включались у бесіду, не боялись висловити свою думку, навіть в чомусь і помиляючись. Учні мають право на помилку! А нам, вчителям, потрібно допомогти дитині повірити в себе, поставитись до неї доброзичливо, довірливо, але із розумною вимогливістю, не допускаючи панібратства.

Переконана, що найбільша втіха для вчителя, коли його учні досягають кращих успіхів, ніж він сам. І мені пощастило з творчими, розумними, працелюбними вихованцями – неодноразовими призерами різних конкурсів та олімпіад:

МАН – Сльота Н.(2010-2011 н.р.) – І місце в 2 етапі конкурсу-захисті.

           Чухрій Д. (2011-2012) - ІІІ місце в обласному етапі.

           Чухрій Д. – (2013-2014 н.р.) – І місце в районному етапі.

Олімпіада з української мови та літератури –

           2010-2011н.р. Заржицька Д. – І місце в районному етапі.

           2011-2012 н.р. Вінярська О. – І місце вт районному етапі.

           2012-2013 н.р. Повар Т. – ІІІ м. обласний етап

                                     Вінярська О. – ІІІ м. районний етап

                                     Чухрій Д. – ІІІ м. обл..етап

           2013-2014 н.р. – Бортняк А. – І м. районний етап

                                       Повар Т. – ІІ м. районний етап

                                       Чухрій Д. – ІІІ м. обл..етап

           2014-2015 н.р. – Бортняк А. – І м. районний етап

                                       Повар Т. – І м. районний етап, ІІ місце обл.етап.

Конкурс з української мови ім. П.Яцика:

Матюніна Н. (І м. районний етап 2012-2013 н.р.), Ковальчук М. (ІІІ м. обл.. етап 2013 р.), Романчук У. (І м. районний етап 2013-2014 н.р., 2014-2015 н.р.),  Собань О. (І м. районний етап 2013-2014 н.р., 2014-2015 н.р.)

Переконана, що мої учні – це та інтелектуальна еліта, яка досягне вершин у майбутньому.

Процес розвитку творчих можливостей не може обмежуватися лише уроками. Важливу роль у цьому відіграє позакласна робота. А це і конкурс на кращий твір (прозу, поезію), випуск літературних газет, ілюстрації та малюнки до прочитаних художніх творів, конкурси на кращого читця художнього твору чи автора власного твору.

Сподіваюсь, що учні пронесуть у своїх серцях любов до рідного слова, до  української мови, і передадуть цю любов у спадок своїм дітям та онукам, бо тільки так можна зберегти і примножити любов до того, що тебе тримає на світі – це спілкування рідною мовою.