Вечір зустрічі випускників

«Місце зустрічі – місто дитинства» 

Звучить пісня «Настроение».

-         Добрий вечір, дорогі друзі!

-         Добрий вечір, шановні гості!

-         На початку лютого, за доброю традицією, наша школа відчиняє свої двері й з нетерпінням чекає вас, наші дорогі, милі випускники.

-         Дійсно, місце зустрічі змінити не можна.

-         Місце зустрічі – школа, місто дитинства, де виріс, стежками якого ходив, зустрічався і  дружив, часом потайки від мами й тата.

-         І де був щасливим.

-         Напевно, так у кожного бувало:

Коли вже кличе ніч у снах забутись,

Гортаєш пам'ять, згадуєш минуле,

В яке з любов’ю хочеться вернутись.

-         Як білий вальс, думки повільно ллються,

Уява вже не може зупинитись –

Учитель, школа, діти – всі сміються.

І знов в дитинстві мрієш опинитись.

-         Дитинства місто, добрих снів і ласки,

Його сьогодні згадуєш з журбою.

Я виріс тут, все ясно без підказки,

Навіки ми пов’язані з тобою.

Пісня («Город детства» П’єха)

-         Шкільні роки. Дзвінки на уроки та перерви, дорога до школи і додому, п’ятірки, двійки, радощі й печалі.

-         Так. А ще зауваження й подяки в щоденнику, шкільні друзі, перше кохання, надії.

-         Шкільні роки дитинства й юності летять так швидко й непомітно.

-         І ось за порогом школи відкривається новий світ, незвіданий, цікавий. Але ще довго згадуватиметься клас, вчителі, шкільні парти, сторінки підручників, друзі.

-         І як приємно знову взяти квиток до міста дитинства, де вас любили, де ви вчилися жити, думати, шукати.

-         Так приємно сказати знову: «Здрастуй, школо!»

-         І сьогодні на побачення зі школою прийшли випускники різних років. Привітаймо їх гучними оплесками та звуком шкільного дзвоника.

Дзвенить дзвінок.

-         Пролунав дзвоник – незмінний символ шкільного життя. Його дзвінкий голос нагадав кожному роки навчання, перший дзвінок і перший урок.

-         Нагадав про чудовий період життя, куди кожен в глибині душі хотів би повернутися хоч на хвилинку.

-         А сьогодні дзвоник скликав ваші серця на зустріч шкільних друзів.

-         Право розпочати наш вечір спогадів надається директору школи….

Виступ директора.

-         Усе мине, та пам'ять не минає.

Тому на зустрічі випускників

Хай кожен із присутніх пригадає

Тих, хто прийти на зустріч не зумів.

-         На жаль, на нашому вечорі сьогодні вперше не вітатиме колишніх учнів людина, яка була незмінним директором школи №1 потягом багатьох років. Людина, яку поважили і любили учні та вчителі нашого закладу – Худа Олександр Іванович.

-         Зі смутком також ми згадуємо колишніх випускників, які не змогли бути сьогодні з нами,  -  Шмирка Сашу – випускника 93 року;  Харкавлюка Юру, Сірецького Руслана, Ковальську Галю, Нікандрову Люду – випускників 1983 року, Василькову Галю, Думського Толю, Малахову Майю, Фурмана Антона, Чехівського Колю, Чайківського Васю, Романова Віталика – випускників 73 року.

-         Не вітатиме своїх учнів, випускників 1993 року, перша вчителька Вербова Катерина Пилипівна, не вийдуть на сцену разом зі своїми учнями випускниками 83 р класні керівники Марія Григорівна та  Петро Йосипович , не почують випускники 73 порад  Тетяни Семенівни.

-         Вони відійшли у вічність, але не з нашої пам’яті.

(на фоні пісні       «Молитва»Гурченко показуємо фото цих людей).

-         Літа, мов ріки, веснами пливуть,

І вороття до них нема ніколи.

Торуючи у завтра світлу путь,

Не забуваємо своєї школи.

-         Тому й ідуть до школи залюбки

На зустріч з юністю, учителями,

Забувши про турботи і роки,

Ті, хто були колись випускниками.

-         І школа зустрічає радо всіх,

Вона завжди чекає цього свята.

І згадує усіх дітей своїх,

Хоч і було у неї їх багато.

-         Цей вечір зустрічі дарує нам надію

І сподівання щирі нам усім,

Що ми є дружною єдиною сім’єю,

Бо школа наша – це наш другий дім.

Пісня «Рідна школа»

-         Проходять роки. Учні прощаються зі школою, ідуть у нове життя. Скільки прекрасних справ на рахунку випускників  нашої школи.

-         Вони працюють лікарями і вчителями, юристами і бухгалтерами, продавцями і перукарями, будівельниками і механізаторами, водіями і столярами. Ми можемо пишатися, що з випускників, які прийшли на цю зустріч, є багато людей, які знайшли своє місце в житті, стали хорошими спеціалістами і поважними людьми.

-         А всі досягнення випускників є здобутками, надбаннями школи. І сьогодні ми запрошуємо вас, шановні, взяти участь в імпровізованому циклі передач «Надбання школи».

Заставка «Достояние Республики»

-         Зрозуміло, що обговорюватимемо ми найцікавіші, найбільш щемливі, пам’ятні події з життя колишніх учнів.

-         Героями першої програми «Надбання школи» стануть випускники 2003 року, наймолодші серед сьогоднішніх гостей.

-         Здається, що зовсім недавно вони самі, так як і ми готували вечори. Ще свіжі в пам’яті спогади про останній дзвоник і випускний вальс, але минуло вже десять років.

-          Мені здається, що для своїх класних керівників вони такі ж, як і десять років тому.

То ж вітаємо класних керівників 11 класів 2003 року Парик Т.В. та Мельничук Г.П. зі своїми учнями. Запрошуємо всіх присутніх випускників 2003 року на сцену.

Заставка «Достояние Республики»

Виходять на сцену

-         Подивімося, який шлях пройшли ці учні за 11 років навчання.

Розповідь на  фоні фоток

-         Дякуємо. Ваш клас, дійсно, був надбанням нашої школи.

І для вас у подарунок –

Танець

-         Щоб потрапити на зйомки передачі «Надбання школи», квиток до міста дитинства придбали випускники 1993 року.

-         Вже  20 літ, як школа відпустила

Вас в самостійне непросте життя,

Та гордо ви свої розкрили крила,

Бо у дитинство вже немає вороття.

-         І хоч у дитинство не повернутися, зате завжди є місце для цікавої зустрічі. І ця зустріч відбувається саме сьогодні.

-         Для Всесвіту 30 років – мало. Для людини – багато. Чому 30? Бо саме тоді весело й дзвінко пролунав перший шкільний дзвінок для випускників 1993 року.

-         Білі фартушки і широкі білі банти, великі розкішні букети, за якими не кожного можна було розгледіти, схвильовані батьки і , звичайно ж, - перші вчителі – Катерина Пилипівна та Поліна Панасівна.

-         Було 2 класи. 1-Б навчався в приміщенні старої школи, яку ще й досі багато хто пам’ятає.

-         Давай не будемо робити хронологічний екскурс в історію. Наші гості самі це пам’ятають. І , сподіваємося, згадають цікаві сторінки свого шкільного життя.

Запрошуємо вас на сцену.

Заставка «Достояние Республики»

-         Герої програми «Надбання школи» - випускники 1993 року. Про них наша розповідь.

-         Архівні документи засвідчують, що, навчаючись у 6 класі, ці випускники зібрали найбільше макулатури і отримали за це поїздку у м.Шепетівку. З 4 по 6 клас навчалося в класі 39 учнів.

У 8 класі, працюючи на колгоспному току, знайшли котика, принесли в клас і деякий час переховували. За це і були прозвані Зіною Василівною «котячими мамами».

Були чудовими спортсменами. Грали за збірну з волейболу. Майже всі відвідували музичну школу, співали в шкільному хорі. Вчителі стверджують, що діти були неординарні, сильні, грамотні, кмітливі, розумні, що і підтвердили своїми життєвими досягненнями в майбутньому.

-         Шановні гості, ми зібрали надзвичайно багато цікавого матеріалу про ваші шкільні роки і пропонуємо обговорити деякі  моменти. Ми почнемо, а ви продовжите нашу розповідь своїми спогадами і побажаннями.

-         Пам’ятає свої перші, зароблені самостійно на збиранні яблук 3 карбованці 20 копійок Олег Качан.

-         Оксана Коваль одного разу зачинила двері на ключ, і Зіна Василівна не потрапила на урок.

-         А чи насмілився б хтось сьогодні зірвати уроки одного суботнього дня? А вони це зробили і повідомили батькам, що уроків немає. Через що Андрій Крамар і Коля Глінський вимушені були відправитися в поїздку до Кам’янця-Подільського, бо знали, що батьки не повірять у відсутність уроків.

-         Думаю, нам не варто розповідати про все, залишимо щось нашим випускникам. Запрошуємо вас до слова.

Виступають

-         Ми пишаємося багатьма випускниками 1993 року. Нехай хтось і не зривав зірок з неба, проте запам’ятався своєю дитячою безпосередністю, дотепністю, добрим ставленням до  оточуючих. І це все є справжнім надбанням  кожної людини.

Немов потоки з гір, біжать літа,

І нам не наздогнати їх ніколи,

А в снах зринає юність золота

У стінах найріднішої нам школи.

І хочеться, щоб зупинився час

Й не рахував так невблаганно роки.

Забігти хочеться із дзвоником у клас,

Де йтимуть згідно з розкладом уроки.

Де всі проблеми зводились лишень

До формули, задачі чи рівняння,

Де було ясно, як у Божий день,

З анкети друзів, що таке кохання.

Де вірили, що все буде, як слід.

Життя складеться, як кінокартина.

І ось уже минуло 30 літ!

І вже прожита більша половина.

Вже ваші діти виросли давно,

І вже не та фігура, скажем прямо.

Хоча життя насправді, як кіно:

У кого трилер, в кого мелодрама.

Хтось щастя добивається трудом,

Хтось досі сподівається на  диво,

Та першому і другому – обом

Хтось третій завжди вносить корективи.

Але якщо ви ще прийшли сюди

І старих друзів не забули й досі,

Немає нам ніякої біди!

Життя прекрасне, і воно вдалося!

-         Ви, напевно, зрозуміли, що наступними учасниками програми «Надбання школи» стануть люди, що прийшли на побачення зі школою через 30 літ – випускники 1983 року. Запрошуємо вас на сцену.

Заставка «Достояние Республики»

-         Якби в нашій школі був створений стенд про медалістів, цей випуск посів би там почесне місце. Але зрозуміло, що не лише відмінниками навчання славився цей випуск.

-         Отож нагадаємо, якими учнями були випускники 1983 року в школі.

-         Випускалося їх 46 учнів. Але це був той випадок, коли кількість переростала в якість. Були дуже дружними, організованими, винахідливими. Попри заборони вчителів зустрічали всі свята разом. Особливо запам’яталися вже традиційні зустрічі Нового року в Берднікова Ігоря.

Самі випускники стверджують, що були дуже хорошими, спортивними. Грали футбол, і, мабуть, саме це вплинуло на формування нешкідливих звичок. На диво, ніхто з юнаків під час навчання в школі не палив цигарок.

-         Дійсно, ця якість гідна наслідування. З випускників 1983 року вийшли люди різноманітних професій. Вони, як і раніше, працелюбні, невгамовні, небайдужі, вміють підтримати розмову і , сподіваємось, добре знають усну народну творчість.

-         Для вас ми підготували завдання: потрібно закінчити прислів’я.

-         Без охоти нема… (роботи)

-         Хочеш їсти калачі – не… (сиди на печі)

-         Загадай дурневі молитися… (він і лоба поб’є)

-         Ніхто не народжується …(вченим)

-         Не хвали себе сам, нехай… (тебе люди похвалять)

-         Не одежа прикрашає людину, а … (добрі справи)

-         Хочеш знати – не сором … (спитати).

-         Дякуємо вам. …                 , а навіщо ти взяв випускний альбом? Хочеш порівняти,  чи не надто змінилися випускники за час після школи?

-         Ні, я хочу подивитися, чи дуже схожа наша Діанка на свою маму.

-         Тобто як?

-         Серед наших однокласниць є дочка однієї з випускниць 1983 року. Чи впізнаєте ви її?

-         Ви справилися із завданнями. А зараз, можливо, ви щось порадите, побажаєте сьогоднішнім випускникам, пригадаєте свої шкільні роки. Запрошуємо вас до слова.

Виступають

-         Дякуємо. Для вас музичний дарунок.

Пісня

-         Шановні гості, в ефірі знову програма «Надбання школи». 

-         А учасниками цього випуску нашої передачі стануть люди, які закінчили школу 40 років тому.

-         Найбільш численні серед ювілейних випусків, що прийшли сьогодні на зустріч.

-         Люди, що любов до людей, прищеплену їм у школі, пронесли через усе життя. Недарма випускники цього року і до сьогодні турбуються про тих, кому потрібні турботу й любов.

-         Де б вони не працювали, в школі, лікарні, міліції, бухгалтерії чи служили в армії  (які професії?)– ними завжди можна було пишатися.

-         Люди відомі не лише в нашому селищі, але й далеко за його межами - випускники 1973 року.

-         Запрошуємо вас, шановні, на сцену.

Заставка «Достояние республики»

Виходять на сцену

-         Ну а зараз ми б хотіли нагадати про деякі моменти шкільного життя випускників 1973 року.

-         В їхніх класах було завжди весело і гамірно. Їх закінчувало школу сімдесят двоє – учні 10-А, 10-Б, 10-В класів. Вони були дружніми й згуртованими. Цьому сприяли походи в ліс, чемпіонати по футболу між класами. А під час поїздок до Києва, організованих Олександром Івановичем, роботи на полях, в саду, на току була можливість краще пізнати один одного, подружитись і навіть закохатися. Так утворилося 5 подружніх пар. І окремі з них присутні на сьогоднішньому вечорі. У всьому відчувалися дисципліна й порядок, саме тому багато хто з юнаків обрали професію військового. Їхнім життєвим девізом стала фраза «Є така професія – захищати Батьківщину».

-         У ході підготовки до вечора зустрічі випускників ми провели невелике журналістське розслідування, під час якого з’ясували, що класними керівниками 10-х класів 1973 року випуску були Коломієць Тетяна Семенівна(вчитель чого?), Худа Олександр Іванович, Павліковська Зіна Василівна, викладачі точних наук - математики і фізики. Сподіваємося, вони навчили вас логічно мислити та давати точні відповіді на питання.

-         Зараз ми будемо ставити запитання, а ви відповідатимете. Згода?

-         Хто серед вас носить найбільше взуття? (той, у кого найбільша нога).

-         Пригадайте, кого більше було у ваших класах – хлопчиків чи дівчаток? (42 хлопчики і 32 дівчинки).

-         А який клас дружніше з’явився на зустріч – А,Б чи В?

-         Хто стояв останнім на уроці фізкультурі? (Підійти до найвищого : «Мабуть, це ви?»)

-         Хто завжди приходив першим до школи?

-         А хто забував почергувати в класі? А вас наказували за це?

-                         , ти віриш, що незабаром настане час, коли ми закінчимо школу і отримаємо атестати?

-         Так, до цього моменту залишилося менше, ніж 4 місяці. А чи пригадують наші гості історію, коли учні 10-х класів могли не отримати атестатів про середню освіту? Принаймні, тодішній директор погрожував це здійснити.

-         Пригадайте цей момент і, можливо, ще й інші цікаві пригоди з життя вашого класу. Запрошуємо вас до слова.

Виступають

-         Пісня завжди звеселяє душу, прикрашає свято та об’єднує друзів. І ми знаємо, що ви приготували нам пісенний сюрприз.

(  2 варіант -  )  Пісня завжди звеселяє душу, прикрашає свято та об’єднує друзів. Дякуємо вам за приємний сюрприз. Просимо вас зайняти місця в залі.

Прийміть у дарунок танець

-         Школю оцінюєш тільки тоді,

Коли промайнуть, наче миті, роки.

Часто вночі вона снитися буде.

Роки шкільні ніхто не забуде.

-         Так, давно те було: дитинство, юність. Але його не забудеш, не викинеш із життя. Нехай сьогодні гордо височить наша школа, дивиться на світ новими вікнами – очима. Вона, молода і сповнена сил, хизується досягненнями своїх випускників.

-         Але не на ній, а на тій, старенькій, що бачила все і пережила все, спиняється око наших випускників 1963 року, які сьогодні беруть участь у наступній нашій передачі «Надбання школи»

-         Отож,   у нас в гостях випускники 1962-1963 років навчання.

-         Вони досягли багато чого в житті, декого вже немає серед нас, а дехто вже виростив не тільки дітей, а й онуків, які навчаються чи навчалися в Чемеровецькому НВК №1, як колись їхні дідусі та бабусі.

Запрошуємо вас, шановні, на сцену.

Заставка «ДР»

-         Прослідкуймо, якими ж запам’ятали ці учні.

-         Завдяки випускникам 1963 року зростає сад біля школи.

Мелодія духового оркестру, учасниками якого вони були, супроводжувала їх на усі важливі справи.

Про їхні спортивні досягнення можна було дізнатися з уст всіх учнів школи.

-         І хоча зараз це поважні люди, але вогник дитинства в їхніх душах пломеніє й досі. Вони і зараз можуть легко зателефонувати один одному і зібратися на зустріч. Так, як зробили це в минулому році.

-         Дорогі випускники 1963 року. Минуло півроку від вашої зустрічі. Чи встигли ви заскучати один за одним?

-         І, думаємо, свім присутнім в залі було би приємно почути, якою була наша школа півстоліття тому.

Виступають

-         Дякуємо і даруємо вам…    пісня

-         Ну ось і закінчується наша зустріч. Ми раді, що ви не забуваєте рідної нашої школи та найкращої в світі країни Дитинства.

-         Ми бажаємо вам, друзі, успів в навчанні и праці! Будьте добрими, енергійними, сильними духом.

-         Пам’ятайте, що ваші успіхи, ваша радість – це і наші успіхи, наша радість. Не забувайте рідної школи і якнайчастіше приходьте сюди, де вас пам’ятають, люблять і чекають.

-         Пам’ятайте, що місце зустрічі колишніх однокласників завжди залишатиметься школа.

-         І до нової зустрічі на традиційному вечорі на початку лютого.

Фінальна пісня

Знову в цьому залі гамірно і людно.

Знову тут зібрались всі випускники,

Щоб поспілкуватись, з друзями зустрітись

І в дитинство повернутися через роки.

Приспів

Вечір зустрічі у школі –

Свято,що єднає нас.

Всі зібрались повернутись

У дитинства світлий час.

Кожен хай згадає гарне все, що було.

Пережиті миті пам'ять принесе.

Зустріч ця сердечна збудить все заснуле

І у юність найщирішу знову поведе.

Школа пам’ятає учнів, наче мати,

Це відома, справді, істина буття.

І тому так щиро зустрічі всі раді,

Бо шкільні усі  уроки – це на все життя.